Мета: Навчати учнів культури спілкування, пошуку конструктивних способів вирішення проблемних ситуацій у класі; сприяти поліпшенню психологічного клімату в класі, налагодженню доброзичливих стосунків; виховувати в учнів повагу одне до одного, відповідальність за власні слова і вчинки.
Обладнання: ручки або олівці, чисті аркуші паперу.
Творче завдання «Школа дружби»: Учитель поділяє учнів класу на групи і пропонує їм уявити себе вчителями «Школи дружби». Вони мають навчити своїх учнів товаришувати одне з одним і розповісти про способи, які б допомогли їм побудувати добрі стосунки з учителями, батьками, братами і сестрами, природою, тваринами. Наприклад: щоб подружитися з братами і сестрами потрібно: — частіше цікавитися їхніми справами; — допомагати їм у домашніх справах; — щиросердно поділяти їхні радощі та неприємності.
Бесіда: Що ви порадите людині, яка хоче мати друзів, але не може їх знайти? Що потрібно зробити, щоб ваш друг дитинства залишився поряд із вами усе життя? Чи хотіли б ви, щоб у вас було сто друзів? Якби ви зустріли людину, в якої сто друзів, про що б ви його, запитали?
Слово учителя: Дружба - це добре почуття, яке може виникнути лише на основі взаємоповаги. Зустріти в житті справжнього друга вважалось великим щастям для людини. У скіфів дружба скріплювалась щирою клятвою, що вважалась святою і непорушною. Сучасні тлумачні словники визначають: «Дружба — це близькі стосунки, засновані на взаємній прив'язаності людей, спільності інтересів. смаків, поглядів, життєвих цілей, активній зацікавленості одне в одному». Другом ми називаємо того, кому довіряємо. Якщо між людьми немає щирості, не може бути й дружби. У кожного з нас є вади. Отже, той, хто хоче мати друга без вад, залишається без друзів. Справжній друг, який віддає частку свого серця, силу почуття, вартий того, щоб його цінували і берегли. Доцільно звернутися до оповідання Бруно Ферреро «Двоє друзів». «Були, собі два друга — Франк і Тед. Франкові було двадцять років, а Тедові— вісімнадцять. Дружили хлопці ще з дитинства і, коли виросли, вирішили разом вступити до війська. Перед виїздом із дому вони склали присягу, що берегтимуть одне одного. Франк і Тед — опинилися в одному батальйоні. А потім їх послали воювати. Це була страшна війна, що точилася посеред розпечених пісків пустелі. Якийсь час Франк і Тед перебували в облозі. Та ось одного вечора надійшов наказ здійснити рейд на ворожу територію. Батальйон під пекельним вогнем супротивника йшов уперед цілу ніч. Зранку вояки дісталися якогось села. Раптом Франк помітив, що Теда ніде немає, а потім побачив прізвище товариша у списку пропавших безвісти. Франк підійшов до командира із проханням дозволити йому рушити на пошуки. «Це надзвичайно небезпечно», — сказав командир. «Якщо ти загинеш, батальйон втратить іще одного бійця. Я не можу ризикувати солдатами». Проте Франк вирушив на пошуки Теда. Минуло кілька, годин, поки він знайшов його. Тед був смертельно поранений і скоро помер. Франк обережно підняв тіло друга на плечі. Але тут зненацька пролунав постріл і куля влучила Франкові у спину. 3 останніх сил Франкові таки вдолося донести друга до табору.
— Чи ж варто було вмирати, аби рятувати вбитого? — запитав командир. «Так варто», - прошепотів Франк.
Запитання до учнів: Як ви гадаєте, чому так відповів Франк? (Відповіді учнів).
Слово вчителя: Оскільки тема нашої розмови -— дружба, то, звичайно, не можна обійти увагою таке питання, як дружба у колективі. Мабуть, вам траплялося чути: «Це — дружний клас» або «У вас такий недружний клас, кожний сам по собі».
Запитання до учнів: Чим відрізняється дружний колектив від недружного? Чи важливо, щоб між учнями класу існували дружні стосунки? Чому?
Анкета «Я і мій класний колектив».
«Сипучий пісок». Такий тип колективу зустрічається доволі часто. Взаємовідносини людей у ньому дійсно нагадують пісок, зібраний у пригорщу: начебто усі піщинки разом і водночас окремі одна від одної. Повіє вітер — і пісок розлетиться, поки хто-небудь знову не збере його докупи. Так і люди в цьому колективі: усі разом і водночас кожний сам по собі. І немає зв'язку між людьми. Ніщо їх не згуртовує по-справжньому: ані спільна мета, ані уподобання, ані симпатії одне до одного. У такому колективі немає лідера, до чиєї думки прислухалася б решта осіб.
«М'яка глина». Відомо, що глина — матеріал, що легко віддається обробці, з нього можна виліпити будь-що. У руках хорошого майстра, шматок глини може перетворитися на витвір мистецтва. Але невмілі руки лише марно використають цей матеріал. Отже і колектив цього типу схожий на глину: яка людина вважатиметься лідером цього угрупування, такі взаємовідносини устаткуються у ньому і стосунки у такому колективі загалом доброзичливі, проте не скажеш, що тут панує взаємодопомога. Зазвичай складається з дрібних товариських груп, які мало спілкуються між собою. Лідера у колективі цього типу немає або він не вміє себе проявити, чи просто нікому його підтримати. «Палаючий факел» — це живе полум'я, пальним для якого є міцна дружба, єдина воля, судове взаєморозуміння, ділова співпраця і відповідальність не лише за себе, але й за весь колектив. Світити можна і для себе, продираючись крізь хащі труднощів, долаючи перешкоди і прокладаючи шлях до поставленої мети. Проте хіба можна відчували себе щасливою людиною, коли поруч комусь важко, коли позаду тебе товариші, які потребують допомоги? Звичайно ні! Так скаже кожна особа, яка належить до колективу цього типу. Про таке угруповання можна сказати, що воно — справжній моноліт. Тут кожний готовий прийти на допомогу іншим, вислухати і зрозуміти товариша, працювати на благо усієї групи.
Бесіда: Який опис найбільш підходить для визначення типу вашого класу? Що треба робити, щоб ваш клас став дружнішим, щоб ви жили єдиним бажанням творчо працювати і вирішувати усі справи класу дружно? Чи важливо для дружби у класі, щоб усі однокласники добре навчалися і мали однакові інтереси? Чому?
Слово вчителя: Гадаю, ви переконались у тому, що дружба, взаємодопомога потребують постійного горіння, а не одиноких, нехай навіть дуже частих спалахів. Чи траплялись із вами коли-будь такі ситуації, коли ви поводились недоброзичливо по відношенню до оточуючих. Напевно, так. Це відбувається тоді, коли вас охоплює роздратування, злість, гнів. У такі миті людині так хочеться виплеснути емоції, що іноді це може призвести до конфлікту або суперечки навіть із найкращим другом. Потім, звичайно, шкодуєш і вибачаєшся, що погарячкував. Проте краще не допускати виникнення таких ситуацій взагалі. Тож слід навчитися тримати себе в руках і вчасно зупинити себе. Як це зробити? Виявляється, дуже легко. Якщо вас охопив гнів і ви відчуваєте, що здатні на грубість, стримайтесь і подумки скажіть собі: «Стоп! Порахуйте до десяти». Погасивши таким чином спалах злості, ви заспокоїтесь і зможете подивитись на ситуацію, яка викликала у вас роздратування, більш помірковано. Пам'ятайте: негативні емоції — погані порадники, будь-яку проблему чи конфлікт слід вирішувати спокійно, тактично.
Ситуація: Одного разу взимку однокласники грали у сніжки біля школи. Раптом хтось поцілив одному з хлопців сніжком в обличчя. Не з'ясувавши, хто саме зробив йому боляче, хлопчик підійшов до першого-ліпшого однокласника і став вимагати вибачення. Той обурився, і суперечка перейшла у бійку. Запропонуйте розумне вирішення цього конфлікту.
Ситуація: Учениця відповідає біля дошки. Але варто дівчинці трошки замислитись, як однокласники відразу, піднімають руки, щоб відповісти. Деякі з них висловлюють невдоволення і кепкують, що дівчинка «не знає відповіді на просте запитання». Учениця, хвилюючись, починає плутатись і невдовзі зовсім збивається; на її очах виступають сльози. Як у цій ситуації мали б повестися дівчинка, учитель і однокласники?
Слово вчителя: На жаль, коли між людьми виникає непорозуміння, зазвичай вони звинувачують у цьому одне одного або замовчують образу. Така поведінка недоцільна. Щире спілкування можна порівняти з ліками, якими лікують хворобу-образу. Не можна вирішити конфлікт, не обговоривши його. Прагнення почути, зрозуміти думку одне одного здатне знищити ворожнечу. Зробіть крок назустріч людині, не відвертайтесь від неї - таким чином можна лише поглибити образу. Чим більше ви ображаєтесь або обурюєтесь, тим менше у вас можливостей поновити стосунки. І завжди щиро вибачайтесь коли відчуваєте, що неправі.
Творче завдання «Валіза чемності»: Учитель малює на дошці великий чотирикутник — «валізу». Учні починають збирати до неї необхідні «речі» —добрі почуття і риси характеру, які слід плекати у собі. Школярі називають усе, що, на думку групи, допомагає людині у спілкуванні з оточуючими, а учитель записує відповіді на тлі чотирикутника.
Заключне слово вчителя: Не менш важливим є уміння дотримуватись даного слова, бо з цього починається довіра до вас. І якщо ви протягом сьогоднішньої розмови відчули, що досі поводилися не так, як годиться справжньому товаришеві, і вирішили виправити свої помилки, то це плюс. Адже головне - вчасно усвідомити свою помилку, подивитися на себе критично, і разом спробувати знайти шляхи подолання труднощів у спілкуванні.
Згідно з наказом Міністерства Внутрішніх Справ, ще в 2006 році на базі підрозділів патрульно-постової міліції (ППМ) була створена Патрульна служба (ПС), однак свій «професійний день» за роки незалежності України її працівники почали відзначати вперше тільки з 2010 року. Наказом від 16 січня 2010 року його затвердив міністр внутрішніх справ України. Дата святкування призначена на 28 лютого.
